Главная > Общая информация о частных исполнителей

Общая информация о частных исполнителей

Извините, этот техт доступен только в “Украинский”. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Приватний виконавець (англ. private executor) — це суб’єкт незалежної професійної діяльності, уповноважений державою на здійснення діяльності з примусового виконання рішень, визначених законом та у спосіб і порядок, встановлений законом, а також виконавчим документом.

Нова юридична професія, що запроваджувалась після прийняття 2 червня 2016 року Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та нової редакції Закону України «Про виконавче провадження».

5 жовтня 2016 року набула чинності нова редакція Закону України «Про виконавче провадження», а також Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», який у свою чергу прийшов на заміну морально застарілому Закону України «Про державну виконавчу службу». Вказані закони були покликані реформувати систему примусового виконання рішень та запровадити змішану систему виконання судових рішень, на зразок багатьох сучасних іноземних країн. Наразі система примусового виконання в України складається з державною виконавчою службою та приватних виконавців України.

Приватні виконавці – вимоги та повноваження

Для того, щоб зрозуміти хто такі приватні виконавці, яка мета створення в Україні інституту приватних виконавців, та як на практиці вони запрацюють — необхідно, насамперед, згадати, що успішне завершення судового процесу не гарантує кредиторові негайного й швидкого виконання задоволених судом вимог. У багатьох випадках стягнення за рішенням суду неможливо виконати взагалі або впродовж тривалого часу. Проблема виконання судових рішень у нашій країні стоїть дуже гостро. На фоні незадовільного стану виконання судових рішень необхідність реформування виконавчого провадження навряд чи викликає сумніви.

Приватних виконавців не можна розглядати як щось абсолютно нове, оскільки подібний інститут досить давно успішно функціонує у країнах Європейського Союзу, а також у багатьох державах пострадянського простору. Більше того, в ряді національних правових систем приватні виконавці повністю замінили собою державну виконавчу службу.

Прийняті Верховною Радою 2 червня 2016 року закони «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та «Про виконавче провадження» поклали старт комплексній реформі примусового виконання рішень судів та інших органів. Головною новацією прийнятих законів та основою концепції реформування, яка закладена ними, є запровадження інституту приватних виконавців, який буде функціонувати поруч із державною виконавчою службою та виконувати функції з примусового виконання рішень судів та інших органів.

Саме інститут приватних виконавців став основаною новелою законодавства. Адже Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що був прийнятий 02.06.2016 року, має стати, так би мовити, «панацеєю» від багатьох проблем, що були накопичені на протязі останніх років. Не буду зупинятись на цих проблемах, адже вони загальновідомі, а зупинюсь на певних перевагах.

Які переваги для стягувачів відкриває звернення саме до приватного виконавця?

Компетентність? Так! Компетентність! Відповідно до законодавства вимоги до державного виконавця передбачають наявність громадянства України, отримання вищої юридичної освіти не нижче другого рівня, володіння державною мовою та здатність своїми особистими й діловими якостями здійснювати повноваження державного виконавця. Вимоги ж до приватного виконавця більш солідні та конкретні! Адже, крім зазначених вище, Законом установлено віковий ценз – досягнення 25 років; стаж роботи в галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років; складання кваліфікаційного іспиту, який відбувається в режимі автоматизованого анонімного тестування. Також приватний виконавець перед початком своєї діяльності зобов’язаний застрахувати цивільно-правову відповідальності перед третіми особами. Мінімальний розмір страхової суми за таким договором страхування має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

До кандидатів у приватні виконавці висуваються високі вимоги, потрібно витратити певний час і чимало зусиль, щоб отримати право займатися цією діяльністю, а потім — щоб знайти свого клієнта. Це нова цікава професія, яка передбачає професійний ріст і фінансову мотивацію.

Подруге – контроль. Контроль за приватними виконавцями, на відміну від державних, установлено й регламентовано чіткіше. Так, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється шляхом проведення Міністерством юстиції України планових і позапланових перевірок. Також контрольними функціями наділений новий орган у системі виконавчого провадження – Рада приватних виконавців України. Розгляд питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, перелік яких є вичерпним, покладено на дисциплінарну комісію приватних виконавців. До формування дисциплінарної комісії приватних виконавців її повноваження виконує Тимчасова дисциплінарна комісія.

По третє — наявність особистої зацікавленості приватного виконавця у виконанні рішення. Якщо заробітна плата державного виконавця складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг і надбавки за вислугу років, то винагорода приватного виконавця має привабливіший вигляд. Зокрема, винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода, залежно від виконавчих дій, що підлягають учиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: фіксованої суми – у разі виконання рішень немайнового характеру; відсотка суми, що підлягає стягненню, чи вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Кабінет Міністрів України в п. 19 Порядку виплати винагороди державних виконавців та їх розмірів і розміру основної винагороди приватних виконавців установив, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, установленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду в розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Приватний виконавець, який забезпечив у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, одержує основну винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, – у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Саме стягувач має право вирішувати, до якого (державного чи приватного) виконавця пред’являти для виконання відповідний виконавчий документ. Відповідно до законодавства стягувач має право не лише у виборі приватного чи державного виконавця, а й можливість самостійно обрати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Фізичні або юридичні особи вільно обирають приватного виконавця шляхом доступу до інформації в Єдиному реєстрі приватних виконавців, який є безоплатним і здійснюється на офіційному сайті Мін’юсту цілодобово, без обмежень, з можливістю пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації без застосування спеціальних програм.

В західних країнах професія приватного виконавця є однією з найпрестижніших і найповажніших у юридичній сфері. Є надія, що такою вона буде і в Україні. З появою приватних виконавців значно зросте кількість виконаних рішень, скоротяться терміни виконання, будуть створені додаткові робочі місця, стягувачі завдяки конкуренції отримають більш якісні послуги, а боржники — оптимальне безконфліктне вирішення проблем з їхніми зобов’язаннями.

Запровадження в Україні інституту приватних виконавців є необхідним позитивним кроком, оскільки дозволить розвантажити органи державної виконавчої служби, оптимізувати процес виконання судових рішень і вирішити проблему корупції в цій сфері. Держава, як і в багатьох інших видах професійної діяльності, має здійснювати жорсткий контроль за кваліфікаційним рівнем осіб, які будуть безпосередньо займатися такою діяльністю, а також виступати регулятором відносин у цій сфері, забезпечуючи постійний контроль за дотриманням умов здійснення вищевказаної діяльності.

Що важливо знати під час предявлення виконавчого документа до виконання:

Які рішення підлягають примусовому виконанню?

Відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», примусовому виконанню підлягають такі виконавчі документи:

  1. виконавчі листи та накази;
  2. ухвали, постанови судів;
  3. виконавчі написи нотаріусів;
  4. посвідчення комісій по трудових спорах;
  5. постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору
    постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження,
    про накладення штрафу,
    постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
  6. постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
  7. рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
  8. рішення Європейського суду з прав людини;
  9. рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб).

Які рішення підлягають примусовому виконанню приватними виконавцями?

Приватні виконавці здійснюють примусове виконання усіх вищевизначених рішень, КРІМ:

  1. рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
  2. рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
  3. рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
  4. рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
  5. рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
  6. рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
  7. рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
  8. рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
  9. рішень про конфіскацію майна;
  10. рішень, виконання яких віднесено Законом України «Про виконавче провадження» безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання.

Які вимоги встановлені законом до виконавчого документа?

У виконавчому документі повинно бути зазначено:

  1. назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
  2. дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
  3. повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника — фізичної особи;
  4. ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб — за наявності);
  5. реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб — платників податків);
  6. резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
  7. дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
  8. строк пред’явлення рішення до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.

У якому випадку виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання?

Виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:

  1. рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
  2. пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;
  3. боржника визнано банкрутом;
  4. Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
  5. юридичну особу — боржника припинено;
  6. виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 Закону;
  7. виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
  8. стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;
  9. виконавчий документ не підлягає виконанню приватним виконавцем;
  10. виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок

Чи може приватний виконавець приймати до примусового виконання виконавчі документи без обмеження суми стягнення (наприклад, якщо сума боргу складає 30 млн.грн.)?

Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

А до 1 січня 2018 року приватний виконавець здійснює примусове виконання виконавчих документив за якими сума стягнення становить не більше шести мільйонів гривен або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Чи може бути переданий приватному виконавцю виконавчий документ, який вже перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби?

Так, за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби — приватному виконавцю, про що виноситься відповідна постанова.

Чи визначена чинним законодавством підвідомчисть щодо прийняття виконавчих документів до виконання?

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника — фізичної особи, за місцезнаходженням боржника — юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Що необхідно для того, щоб приватний виконаваць відкрив виконавче провадження?

Що необхідно подати разом з виконавчим документом?

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску (в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову — у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника — фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника — юридичної особи).

Чи повинен приватний виконавець додатково стягувати з боржника виконавчий збір на користь держави?

Виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем;

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір також не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.