Головна > Новини > РЕЗОЛЮЦІЯ ЗА ПІДСУМКАМИ РОБОТИ КОНФЕРЕНЦІЇ

РЕЗОЛЮЦІЯ ЗА ПІДСУМКАМИ РОБОТИ КОНФЕРЕНЦІЇ

Нещодавно, 5 жовтня, у Дніпрі відбулася Міжнародна практична конференція «Сучасне виконавче провадження в умовах реформування системи судочинства та суміжних правових інституцій. Впровадження європейського досвіду».

Вперше, за підсумками роботи Конференції її учасники, обговоривши питання стратегії реалізації виконавчого провадження в Україні, з`ясувавши актуальні проблеми функціонування інституту виконання рішень в Україні, виражаючи спільний погляд щодо шляхів вирішення піднятих питань, виходячи із потреб реального гарантування результату виконання судових рішень, визнаючи актуальність проведення кроків щодо реформування виконавчого процесу та прагнучі створення прозорого і дієвого механізму примусового виконання судових рішень в Україні, – ухвалили Резолюцію:

 

РЕЗОЛЮЦІЯ

Міжнародної практичної конференції

“Сучасне виконавче провадження в умовах реформування системи судочинства та суміжних правових інституцій. Впровадження європейського досвіду”

5 жовтня 2018 р. у м. Дніпро відбулася Міжнародна практична конференція «Сучасне виконавче провадження в умовах реформування системи судочинства та суміжних правових інституцій. Впровадження європейського досвіду». Робота конференції тривала у трьох сесіях: «Два роки роботи реформи: виконавче провадження сьогодні, перспективи»; «Ефективна модель виконання судових рішень. Європейський досвід»; «Панельна дискусія: Проблемні питання у сфері виконавчого провадження та шляхи їх вирішення».

 

Організатор конференції: Асоціація приватних виконавців України

 

За підтримки: Проекту ЄC «Право-Justice», Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Нове Правосуддя», ГО «Бюро приватних виконавців «Альтернатива», Асоціації правників України, Офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні, Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

 

Мета конференції: аналіз двох років реформування виконавчого провадження, його сучасний стан та перспективи розвитку; обговорення ефективної моделі виконання судових рішень з урахуванням європейського досвіду; дискусія щодо проблемних питань у сфері виконавчого провадження та шляхів їх вирішення.

 

У роботі Конференції взяли участь понад 280 осіб, зокрема:

  • представники суддівського корпусу та органів юстиції Дніпропетровської області;
  • міжнародні експерти;
  • приватні виконавці;
  • адвокати;
  • представники виконавчої служби Франції, Литви та Молдови;
  • керівники юридичних відділів підприємств промислового та банківського сектору регіону.

 

За підсумками роботи Конференції її учасники,

обговоривши поточні питання стратегії реалізації виконавчого провадження в Україні,

з’ясувавши актуальні проблеми функціонування інституту виконання рішень в Україні,

виражаючи спільний погляд щодо шляхів вирішення піднятих питань,

виходячи із потреб реального гарантування результату виконання судових рішень,

визнаючи актуальність проведення кроків щодо реформування виконавчого процесу

та прагнучі створення прозорого і дієвого механізму примусового виконання судових рішень в Україні,

 

УХВАЛИЛИ:

 

  1. Прийняти дану резолюцію, як основоположний документ, що висловлює узгоджений погляд представників професійної юридичної спільноти України, за підтримки і сприйняття міжнародними партнерами на визначення нагальних проблем системи організації примусового виконання рішень в Україні та шляхів їх вирішення.

 

  1. Відзначити позитивний досвід роботи моделі організації примусового виконання рішень за участі приватних виконавців, їх високий професійний рівень та підхід до виконання обов’язків у порівнянні з роботою державних виконавців та їх провідну роль у стимулюванні доброчесної поведінки учасників цивільно-господарських відносин в Україні.

 

  1. Визнати недостатньою участь Міністерства юстиції України, як основного державного регулятора процесу примусового виконання рішень в системі організації виконавчого провадження, зважаючи на факти суперечливості та несвоєчасності прийняття управлінських рішень.

 

  1. Визнати наявність законодавчої проблеми щодо роботи з кількома виконавчими документами про стягнення коштів з одного боржника, які знаходяться на виконанні у кількох органів державної виконавчої служби або приватних виконавців, як таку, що суперечить інтересам та правам стягувача у виконавчому провадженні, призводить до практичних конфліктних ситуацій та неоднозначної судової практики з даного питання.

Відзначити негативний резонанс, що викликали серед юридичної спільноти законодавчі ініціативи Міністерства юстиції України стосовно вирішення проблемних аспектів зведеного виконавчого провадження, зокрема щодо передачі виконавчих проваджень відносно одного боржника тому виконавцю, який перший відкрив виконавче провадження (із встановленим пріоритетом передачі державним виконавцям).

4.1. Внести на розгляд суб’єктів законодавчої ініціативи питання щодо доцільності та виправданості існування процесуального поняття «зведене виконавче провадження» як таке, що суперечить принципам диспозитивності та створює підґрунтя для маніпуляцій і ризиків, виходячи з практичного досвіду в умовах реформування системи виконання судових рішень і розвитку технічного забезпечення виконавчого провадження.

4.2. З метою врегулювання проблеми множинності арештів у виконавчому провадженні вважати єдиним перспективним та конструктивним варіантом вирішення існуючої проблеми доповнення ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» нормою, яка визначатиме пріоритетність, при здійсненні виконання рішень про стягнення коштів з одного боржника одночасно кількома органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями, того виконавця, який перший передав майно на реалізацію.

 

  1. Відзначити деструктивний характер практичних наслідків реалізації Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (затверджений спільним наказом Мінюсту та МВС №64/261/5 від 30.01.2018) для виконавчого процесу, як таких, що обмежують підстави залучення у виконавчому провадженні державними та приватними виконавцями, що призводить до порушення прав учасників виконавчого провадження.

Зважаючи, що підзаконний акт не може суперечити нормам закону (Закон України «Про виконавче провадження», Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»), а також враховуючи, що Міністерство юстиції України є розробником названого Порядку та здійснювало його державну реєстрацію:

5.1. Звернути увагу Міністерства юстиції України на необхідність внесення змін до Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого спільним наказом Мінюсту та МВС № 64/261/5 від 30.01.2018, в частині усунення непередбаченого законами України обмеження випадків залучення державними та приватними виконавцями працівників поліції для сприяння у вчиненні ними виконавчих дій та забезпечення охорони громадського порядку під час примусового виконання рішень суду.

5.2. У разі відсутності реагування довести до відома Міністерства юстиції України позицію щодо застосування судового захисту інтересів стягувачів та юридичної спільноти шляхом визнання окремих положень зазначеного Порядку такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

 

  1. Констатувати наявність підтверджених фактів втручання правоохоронних органів у роботу державних та приватних виконавців шляхом проведення обшуків та вилучення матеріалів виконавчих проваджень без належних на те законних підстав, що призводить до перешкоджання належного виконання судових рішень.

6.1. Визнати необхідність доповнення Закону України «Про виконавче провадження» нормою, яка визначатиме порядок вилучення матеріалів виконавчих проваджень з обов’язковим визначенням можливості подальшого проведення виконавчих дій по вилученому виконавчому провадженню за наявними даними в автоматизованій системі виконавчого провадження.

 

  1. Виходячи з того, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, за яким Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а норми Основного Закону України є нормами прямої дії, у зв’язку з чим визнати практику здійснення Міністерством юстиції України контролю за вчиненням приватними виконавцями процесуальних дій такою, що суперечить вимогам статті 129-1 Конституції України, відповідно до якої контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Натомість існуючі норми Порядку здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (затверджений наказом Мінюсту № 3004/5 від 21.10.2016), прямо суперечать Конституції України, визначаючи для Міністерства юстиції України повноваження щодо перевірки дотримання приватними виконавцями порядку вчинення виконавчих дій (пункт 2 розділу І Порядку). У зв’язку з чим:

7.1. Звернути увагу Міністерства юстиції України на необхідність внесення відповідних змін до зазначеного Порядку щодо вилучення положень стосовно перевірки дотримання приватними виконавцями порядку вчинення виконавчих дій.

7.2. У разі відсутності реагування довести до відома Міністерства юстиції України позицію щодо застосування судового захисту шляхом визнання окремих положень зазначеного Порядку такими, що не відповідають вимогам Конституції України.

 

  1. Відзначити наявність негативного практичного застосування судами різних юрисдикцій можливості зупинення виконання судового рішення та фактичної заборони проведення виконавчих дій судом, який не розглядав та не приймав рішення по справі, що унеможливлює виконання рішення суду протягом тривалого часу. У зв’язку з чим, вважати єдиним можливим варіантом вирішення даної проблеми:

8.1. Внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження», доповнивши перелік підстав для зупинення виконавчого провадження такою підставою, як «зупинення виконання рішення судом, який виніс відповідне рішення, або судом касаційної інстанції».

8.2. Внесення змін до Цивільного і Господарського процесуальних кодексів України, а також Кодексу адміністративного судочинства України, доповнивши їх нормами, відповідно до яких не допускається забезпечення позову, якщо таке забезпечення перешкоджатиме проведенню виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню (окрім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо зупинення продажу арештованого майна та зупинення стягнення на підставі виконавчого документа). В інших випадках дія ухвал про забезпечення позову не повинна перешкоджати проведенню виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню.

 

  1. Делегувати Асоціації приватних виконавців України повноваження довести дану резолюцію до відома відповідних органів влади, посадових осіб, міжнародних та громадських організацій та покласти на Асоціацію здійснення організаційної та координаційної діяльності щодо реалізації положень даної резолюції.

Оргкомітет